Зворотна причинність: визначення та приклади

Зворотна причинність виникає, коли ви думаєте, що X викликає Y, тоді як насправді Y насправді викликає X.

Це поширена помилка багатьох людей, коли вони розглядають два явища і неправильно припускають, що одне є причиною, а інше є наслідком.

Приклад 1: Куріння та депресія

Поширена помилка зворотної причинності включає куріння та депресію.

У спостережному дослідженні дослідники могли помітити, що люди, які курять більше, схильні до більшої депресії. Таким чином, вони можуть наївно вважати, що куріння викликає депресію.

Однак цілком можливо, що дослідники повертаються назад і що депресія насправді спонукає людей палити, тому що вони бачать це як спосіб полегшити негативні емоції та випустити пару.

Приклад 2: Дохід і щастя

Інша поширена помилка зворотної причинності стосується звітного річного доходу та рівня щастя.

У спостережному дослідженні дослідники могли помітити, що люди, які отримують вищі річні доходи, також можуть повідомити, що в цілому щасливіші в житті. Отже, вони можуть просто припустити, що вищий дохід веде до більшого щастя.

Однак насправді може бути так, що люди, які від природи щасливіші, стають кращими працівниками і, отже, отримують вищі доходи. Тож дослідники могли фактично змінити зв’язок. Вищий дохід може не привести до більшого щастя. Більше щастя може бути причиною більшого доходу.

Приклад 3: Вживання наркотиків і психічне благополуччя

Інший приклад зворотної причинності стосується вживання наркотиків і психічного благополуччя.

У спостережному дослідженні дослідники могли помітити, що люди, які вживають наркотики, також можуть мати нижчий рівень психічного благополуччя. Тоді дослідники могли б наївно припустити, що вживання наркотиків призводить до погіршення психічного благополуччя.

Насправді може бути так, що люди, які від природи мають нижчий рівень благополуччя, частіше вживають наркотики, а це означає, що справжній зв’язок між вживанням наркотиків і психічним благополуччям є протилежним.

Оцінка причинності

Одним із способів оцінити причинний зв’язок між явищем є використання критеріїв Бредфорда Хілла , набору з дев’яти критеріїв, запропонованих англійським статистиком сером Остіном Бредфордом Хіллом у 1965 році, призначених для надання доказів причинно-наслідкового зв’язку між двома змінними.

Дев’ять критеріїв:

1. Сила: чим сильніший зв’язок між двома змінними, тим більша ймовірність причинно-наслідкового зв’язку.

2. Узгодженість: узгоджені результати, отримані різними дослідниками в різних місцях і з різними зразками, збільшують шанси на те, що зв’язок є причинним.

3. Специфічність: причинно-наслідковий зв’язок є вірогідним, якщо в конкретному місці є дуже специфічна популяція та захворювання без іншого ймовірного пояснення.

4. Тимчасовість: наслідок має наступати після причини.

5. Біологічний градієнт: більший вплив, як правило, має призвести до більшої частоти ефекту.

6. Правдоподібність: правдоподібний механізм між причиною та наслідком є корисним.

7. Узгодженість: Узгодженість між епідеміологічними та лабораторними результатами підвищує ймовірність ефекту.

8. Експеримент: експериментальні докази збільшують ймовірність того, що зв’язок є причинно-наслідковим, оскільки інші змінні можна контролювати під час експериментів.

9. Аналогія: використання аналогій або подібностей між спостережуваною асоціацією та будь-якою іншою асоціацією може збільшити ймовірність наявності причинно-наслідкового зв’язку.

Використовуючи ці дев’ять критеріїв, ви можете збільшити свої шанси правильно визначити причинно-наслідковий зв’язок між двома змінними.